Літературно-науковий вісник_1933_Том 4_Книжка 11!!!.pdf

(2553 KB) Pobierz
digitized by ukrbiblioteka.org
Н ІГТІ!ІД ИВ“ мож�½а �½абува·
В адмі�½істрації « »
1
« І ПП IIП щ такі к�½ижки:
1) Д. ДОНЦОВ — Маса і Провід .
2) Поетка украї�½ського рісорджЬ
ме�½та (Леся Украї�½ка)
3) Націо�½алізм, Львів 1926
4) БЕРНЯРД ШОВ — Велика Кате-
ри�½а (драма)
. . . .
5) Г. ЗУДЕРМЯН — Литовські Опо­
віда�½�½я
.
.
.
.
6) Д. ДОНЦОВ — Підстави �½ашої
політики, Віде�½ь 1922
ц. 1*— зл.
digitized by ukrbiblioteka.org
Пиу
р с д
А�½і шаблі, а�½і �½ожа
Не схрестити в оста�½�½ім герці:
Та-ж камі�½�½о-мертва душа,
Те-ж безлюбе і чор�½е серце.
Вже �½ема хуторів і держав,
Тільки — трупи в житах, тільки — трупи
Та від хрипу крівава іржа,
Щ о замк�½ула посй�½ілі губи...
Може скажеш — зійде! Проросте!? —
— Поміж ребрами хат, по дорогах
Диким зіллям здіймається степ
1 регочеться з �½еба і з Бога.
Диким, древ�½ім, мо�½гольським виттям
Необмеже�½а тиша заводить:
Сірим попелом стало життя
Під ог�½ем степової свободи.
Але со�½це �½е згасло. Горить,
Незворуше�½е, байдуже біло
І освітлює тишу безсилу
Летаргіч�½их століть.
IX. 1933.
Богда�½ Правців
І.
Тремким промі�½�½ям со�½ця злототка�½і
Твій погляд, усміхи та шовк одії,
Тобі яс�½ій шлють очі молодії
І цвіти й вітер захват свій у да�½і.
digitized by ukrbiblioteka.org
В твоїх світлицях віль�½их, влад�½а па�½і,
В життя одвіч�½ій і таєм�½ій дії
Цвітуть квітки і музика й �½адії
І ваб�½о миготять дари �½ежда�½і.
Чомуж зі ходиш ти з яс�½ого дому
В окуті, хмурі ці двори вяз�½ич�½і,
Де рветься, гас�½е серце де�½ь-при-д�½еві?
Завіщо, звідки вяз�½еві хмур�½ому,
Його устам та вічам, що �½езвич�½і
Твої цілу�½ки й усміхи виш�½еві?
II.
Утис�½е�½е в холод�½і, ржаві шпуги
І скуте серце повязю зі сталі
Невговта�½е все рветься далі й далі
Й палає палом пориву й �½атуги.
І в зим�½их штаб і �½очей чор�½і смуги
Вплела ти �½іж�½ою рукою ткалі
І перли слів і смаж�½их уст коралі
І прозолоть �½иток чека�½�½я й туги.
Та всеж... якщо колись заради ме�½е
Із губ твоїх, що ваблять так при�½ад�½о,
Небач�½о впаде слово милосерд�½е, —
То серце горде враже�½е, шале�½е
Твої дари всі з�½івечить �½ещад�½о,
В �½е�½ависті стужавіє, затверд�½е.
* * *
Як д�½і �½еволь�½і, горді до заги�½у
Нам спалює жага ог�½я�½окрила, —
То з віль�½их с�½ів що �½іч у �½адрах скрила,
З трівоги дум і рук, що праг�½уть чи�½у,
З�½ечевя повстаєш в якусь хвили�½у
Затвердле, мов руди сирої брили,
І в глибах душ, як в челюстах гор�½ила,
Тебе палаєм, плавим без упи�½у. —
1 ти пливке, розсяя�½е і щас�½е
Рягтиш ог�½ями, мі�½ишся барвисто
І світ займаєш полумям чудово —
І в мить, коли вже пал потух�½е, згас�½е,
То в грудку криці ти окріп�½еш чисто:
Яс�½е, холод�½е і таєм�½е с л о в о .
digitized by ukrbiblioteka.org
У лас Самчук
Поцілу�½ок
(З заміток еміґра�½та)
Хоч я й ішов повіль�½о (куди квапитися?), піт ряс�½о
спливав �½а мойому чолі, а я боявся витягати свою досить
�½ечисту хусти�½ку. Навмис�½е підійшов і зупи�½ився коло ве­
ликого тепломіра з си�½ьою жилкою живого срібла, — �½е­
вже дійс�½о така спека?
Так. Навіть в ті�½і плюс-трицять. Недур�½о і асфальт
так легко вги�½ається під моїми ледві чут�½ими кроками. Ча­
сом я обертаюся і вдивляюся у залише�½і сліди. Кож�½ий
з �½их дивує ме�½е. У кож�½ому таїться щось містич�½е, тіс�½о
спорід�½е�½е зі м�½ою і тією дорогою, яку щод�½я скорбот�½о
попирають мої �½оги. Ме�½і хочеться і�½оді схилитися до зем­
лі і побож�½о обмацати її; торк�½утися щупками пальців того
асфальту, того камі�½�½я, щоб кож�½им �½ервом відчути �½а �½их
дотики своїх підошов. І часом так роблю й чую їх. Я лічу
по �½их д�½і, роки, десятиліття. Від �½их про�½икає до мого
розпече�½ого мріями мозку болючий відблиск свідомости, �½а
якій �½евидима рука свавіль�½о креслить ог�½е�½�½ий з�½ак мо­
його за�½епаду. А якийсь голос, підступ�½ий й �½ез�½а�½ий ше­
поче �½ераз, що далі йти �½ікуди, що далі прірва, сті�½а, б ез­
ко�½еч�½а �½іч. Але я мовчу.
Уста мої, мов у ск�½ари �½а образі Да-Ві�½чі, щіль�½о
затис�½уті. Моя віра �½алита кипучою кровю, а мрії безупи�½­
�½о заливають і змивають ог�½е�½�½і з�½аки кі�½ця.
Я кож�½ий де�½ь встаю �½а�½ово і почуваюся майже ба­
дьоро. Со�½це також під�½імається. Я вітаю його з �½овою
�½адією і йду чомусь вперід. Може там щастя. А звідки я
можу з�½ати, що �½е там? І я йду туди, йду і розтягаю до­
рогу буття. Хай буде довша, хай я ще поборюся, може як-
раз переможу! І так все вперід, все вперід.
Ось я віже до старого міста дійшов. Див�½о як тут усе
скупчилося. Буди�½ки злізлися і зазирає вік�½о у вік�½о. Д е­
сять радіоапаратів кричать �½араз і видається, що кож�½ий
камі�½ь гукає. Десь тріскотить „У�½дервуд“. Заквітче�½а баро­
ково відчи�½яється брама і з �½еї точиться взад самохід,
а �½а �½ьому „Р. 11,212“. — Пардо�½. Я вам здається �½аступив
�½а �½огу? — О, прошу, прошу! Нічого �½е сталося! — Ей
там! Пуу-пуу!
Тис�½уся до сті�½и. Коло ме�½е па�½�½очка. Во�½а одяг�½ута
у якесь павути�½�½я, але також тис�½еться. Пропускаємо са­
мохода. Щічки й уста па�½�½очки горять якоюсь барвою.
Бліді ви ли�½я лі кучері, ледві прикриті �½ад од�½им вухом, ви­
муше�½о спадають вділ і обереж�½о сягають її щуплих пліч.
Мій погляд без�½адій�½о торк�½увся усього її єства, торк�½увся
плитких грудей і опав у діл.
digitized by ukrbiblioteka.org

Plik z chomika:

Inne pliki z tego folderu:

Inne foldery tego chomika:

Zgłoś jeśli naruszono regulamin